Тури вихідного дня

Посеред Одеської затоки стоїть білосніжна вежа Воронцовського маяка, круті сходи до самої води, нічний червоний вогонь — все це створює навколо маяка своєрідний ореол романтики.
Спершу (в 1815 році) був побудований Одеський маяк, який часто путають з Воронцовським.
Його побудували за наказом Ф.О.Кобле, але реалії були такими, що одного маяка було недостатньо. Був необхідний орієнтир безпосередньо при вході в порт.
В середині 1830-х років з’явився перший портовий маяк, дерев’яний. Він був встановлений на обриві Олександрівського парку (нині – парк імені Т. Шевченка) і, в пам’ять про одеського градоначальника, називався Рішельєвським.
Перший стаціонарний маяк на краю Карантинного молу був встановлений в 1845 році за ініціативою відомого флотоводця, першовідкривача Антарктиди адмірала Михайла Лазарєва, який влітку 1834 року був призначений на посаду командувача Чорноморським флотом.
Цей маяк був 26-ти метровою восьмигранною дерев’янною конструкцією, де запалювалися після заходу сонця два ацетиленових ліхтаря, а вдень вивішувався жовтий прапор. Маяк проіснував до Кримської війни 1854 року і був зруйнований 10 квітня, коли під час обстрілу міста в нього потрапила запальна ракета.
У 1863 році на краю Карантинного молу був встановлений другий за рахунком маяк на території порту. Це була вже 17-ти метрова конусоподібна будівля з чавунних тюбінгів і каменів.
Відкриття маяка приурочили до відкриття пам’ятника М.С. Воронцову на Соборній площі (8 листопада 1863 р.) і назвали маяк Воронцовським.
30 листопада 1867 року маяк був оснащений електричними лампами.
Таким чином він став четвертим в світі електричним маяком.
Були встановлені два локомобіля і два магнітоелектричних генератора змінного струму, а також електродугові лампи Фуко і Соррі.
В 1882 році з 5 тисяч маяків, які існували в світі, тільки 14 були електричними.
Перший Воронцовський маяк був демонтований і перенесений до мису Сарич Криму, де «служить» донині.
Другий Воронцовський маяк 1888 представляв собою сімнадцятиметровій чавунну вежу витонченої маякової архітектури. Несучі чавунні деталі були зроблені і доставлені з Кронштадта, а маяковий вогонь виписаний з Парижа з освітлювальним апаратом системи Френеля. Освітлювальний апарат, завдяки лінзі Френеля, давав пучок прямолінійних променів, і світло було видно на відстані декількох миль. На вершині маяка перед рефлекторами запалювалося кілька ламп з дерев’яним або конопляним маслом. Згодом лампи були замінені гасовими, а потім і електричними.
15 вересня 1941 року Воронцовський маяк був підірваний.
Вежа Воронцовського маяка виявилася прекрасним орієнтиром для румунських артилеристів, ось і довелося командуванню Одеським оборонним районом за погодженням з керівництвом порту піти на крайні заходи — знищити маяк …
Латунне навершщя маяка досі покоїться на дні моря.
Однак порт почав приймати судна вже через півроку.
Відродження Воронцовського маяка зайняло значно більше часу. Спочатку потрібно було відновити знищені війною Карантинний і Рейдовий моли. Ці роботи були завершені в 1953 році. І тільки потім в кінці молу в 1954 році було зведено новий маяк. За традицією його назвали Воронцовським.
Автор проекту, Ісаак Фрідман, працював в Одеському «Діпромісто».

Великою людина не народжується, вона стає такою проявляючи себе у справах.
В родині рядового московського службовця народилася 13–та дитина.
Хлопчика назвали Миколою.
У дитинстві він дуже любив гратися в «доктора».
А оскільки сім’я була чималенька, то «лікувати» завжди було кого.
Батьки тоді і не здогадувалися, що їхній непосидючий допитливий нащадок усе життя покладе на допомогу людям, служіння Богу і стане всесвітньо відомим ученим, лікарем, педагогом і громадським діячем.
Неповторного експериментатора, який поєднав науку і віру і став прикладом для багатьох поколінь лікарів. Саме він уперше у світі використав ефірний наркоз у воєнно–польових умовах, став «батьком» гіпсової пов’язки при переломах і засновником військової хірургії, власноруч провів десятки тисяч операцій, гнійна хірургія, військові шпиталі, допомога вдень та вночі всім хто потребував його золотих рук та серця.
А ще, доктор Пирогов вирощував лікарські рослини, займався селекцією зернових культур, боровся з пияцтвом і безграмотністю на селі, писав непогані вірші та мемуари…

Спасо-Преображенський собор. Сакральна мрія -втілена пензлем.
Нині в цьому храмі завершується розпис стін.
На думку настоятеля, розписати храм — це практично збудувати новий.
А Ви, бачили, як працюють Богомази?
Не всі художники стають іконописцями. «Бог дає можливість працювати і тримає нас в церкві, значить, ми добре робимо»,кажуть митці.
Щоб картина, стала ілюстрацією зі Святого писання та змогла стати частиною храму, маляри виготовляють декілька ескізів різних розмірів.
Їх виставляють для загального розгляду та затвердження.
Після цього починають роботу.
Моляться і працюють у супроводі духовної музики.
Чий образ малюють, до того святого і звертаються.
Образи малює самий досвідчений маляр.
Робота важка. Відповідальна.
А ми? Ми вражені чудовим результатом. Спасо-Преображенський собор (Одеса)