Будинок Пірогова

Великою людина не народжується, вона стає такою проявляючи себе у справах.
В родині рядового московського службовця народилася 13–та дитина.
Хлопчика назвали Миколою.
У дитинстві він дуже любив гратися в «доктора».
А оскільки сім’я була чималенька, то «лікувати» завжди було кого.
Батьки тоді і не здогадувалися, що їхній непосидючий допитливий нащадок усе життя покладе на допомогу людям, служіння Богу і стане всесвітньо відомим ученим, лікарем, педагогом і громадським діячем.
Неповторного експериментатора, який поєднав науку і віру і став прикладом для багатьох поколінь лікарів. Саме він уперше у світі використав ефірний наркоз у воєнно–польових умовах, став «батьком» гіпсової пов’язки при переломах і засновником військової хірургії, власноруч провів десятки тисяч операцій, гнійна хірургія, військові шпиталі, допомога вдень та вночі всім хто потребував його золотих рук та серця.
А ще, доктор Пирогов вирощував лікарські рослини, займався селекцією зернових культур, боровся з пияцтвом і безграмотністю на селі, писав непогані вірші та мемуари…