Воронцовський маяк

Посеред Одеської затоки стоїть білосніжна вежа Воронцовського маяка, круті сходи до самої води, нічний червоний вогонь — все це створює навколо маяка своєрідний ореол романтики.
Спершу (в 1815 році) був побудований Одеський маяк, який часто путають з Воронцовським.
Його побудували за наказом Ф.О.Кобле, але реалії були такими, що одного маяка було недостатньо. Був необхідний орієнтир безпосередньо при вході в порт.
В середині 1830-х років з’явився перший портовий маяк, дерев’яний. Він був встановлений на обриві Олександрівського парку (нині — парк імені Т. Шевченка) і, в пам’ять про одеського градоначальника, називався Рішельєвським.
Перший стаціонарний маяк на краю Карантинного молу був встановлений в 1845 році за ініціативою відомого флотоводця, першовідкривача Антарктиди адмірала Михайла Лазарєва, який влітку 1834 року був призначений на посаду командувача Чорноморським флотом.
Цей маяк був 26-ти метровою восьмигранною дерев’янною конструкцією, де запалювалися після заходу сонця два ацетиленових ліхтаря, а вдень вивішувався жовтий прапор. Маяк проіснував до Кримської війни 1854 року і був зруйнований 10 квітня, коли під час обстрілу міста в нього потрапила запальна ракета.
У 1863 році на краю Карантинного молу був встановлений другий за рахунком маяк на території порту. Це була вже 17-ти метрова конусоподібна будівля з чавунних тюбінгів і каменів.
Відкриття маяка приурочили до відкриття пам’ятника М.С. Воронцову на Соборній площі (8 листопада 1863 р.) і назвали маяк Воронцовським.
30 листопада 1867 року маяк був оснащений електричними лампами.
Таким чином він став четвертим в світі електричним маяком.
Були встановлені два локомобіля і два магнітоелектричних генератора змінного струму, а також електродугові лампи Фуко і Соррі.
В 1882 році з 5 тисяч маяків, які існували в світі, тільки 14 були електричними.
Перший Воронцовський маяк був демонтований і перенесений до мису Сарич Криму, де «служить» донині.
Другий Воронцовський маяк 1888 представляв собою сімнадцятиметровій чавунну вежу витонченої маякової архітектури. Несучі чавунні деталі були зроблені і доставлені з Кронштадта, а маяковий вогонь виписаний з Парижа з освітлювальним апаратом системи Френеля. Освітлювальний апарат, завдяки лінзі Френеля, давав пучок прямолінійних променів, і світло було видно на відстані декількох миль. На вершині маяка перед рефлекторами запалювалося кілька ламп з дерев’яним або конопляним маслом. Згодом лампи були замінені гасовими, а потім і електричними.
15 вересня 1941 року Воронцовський маяк був підірваний.
Вежа Воронцовського маяка виявилася прекрасним орієнтиром для румунських артилеристів, ось і довелося командуванню Одеським оборонним районом за погодженням з керівництвом порту піти на крайні заходи — знищити маяк …
Латунне навершщя маяка досі покоїться на дні моря.
Однак порт почав приймати судна вже через півроку.
Відродження Воронцовського маяка зайняло значно більше часу. Спочатку потрібно було відновити знищені війною Карантинний і Рейдовий моли. Ці роботи були завершені в 1953 році. І тільки потім в кінці молу в 1954 році було зведено новий маяк. За традицією його назвали Воронцовським.
Автор проекту, Ісаак Фрідман, працював в Одеському «Діпромісто».

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *